ВЕЛИКИЙ ХУДОЖНИК

(до 200- річчя від дня народження Т.Г.Шевченка)

 

Серед плеяди діячів української культури  Т.Г. Шевченку належить особливе місце. Поборник  правди й свободи, він своєю полум’яною поетичною й мистецькою творчістю виразив споконвічні, вільнолюбні прагнення українського  народу. Шевченко прожив коротке життя, але природа наділила кріпацького сина не лише поетичним генієм, а й талантом художника.       ( Слайд№1)

Про свою пристрасть до писання й малювання Кобзар оповів у вірші « А.О. Козачковському»:

                            Давно те діялось. Ще в школі,

                            Таки в учителя – дяка,

                            Гарненько вкладу п’ятака –

                            Бо я було трохи не голе.

                            Таке убоге – та й куплю

                            Паперу аркуш. І зроблю

                            Маленьку книжечку. Хрестами

                            І візерунками з квітками

                            Кругом листочки обведу.

                            Та й списую Сковороду

                            Або « Три царіє со дари »

Поетичних творів Шевченка до нас дійшло понад 240, а мистецьких -   олійних картин, акварелей, сепій,  офортів,  малюнків – майже 1200.               (Слайд№2)        

Ставши вільним, він не гаяв жодного дня. Навчаючись в Академії мистецтв, у класі Карла Брюллова, Шевченко засвоїв її традиції, стиль. (Слайд№3)

Поезія, малюнок, живопис цілком заполонили його. Він буквально упивався творчістю. Упродовж семи років навчання з –під  пензля митця вийшли не лише учнівські, а й витончені,  зрілі твори: «Циганка-ворожка», «Катерина».

          Під час навчання він був тричі нагороджений срібними медалями. Задовго до надання в березні 1845 року офіційного звання вільного художника Шевченко вже працював на рівні професійного майстра.

         Поїздка в Україну 1843 р. дала Шевченкові живий матеріал для перших шести офортів альбому «Живописна Україна». Цей альбом став однією з перлин  української національної графіки.

 (Слайди  №5,6,7,8 )

Закінчивши в березні 1845 році Петербурзьку Академію мистецтв,  Шевченко одразу ж переїжджає в Україну, оселяється в Києві й приймає пропозицію бути художником археологічної комісії при університеті св. Володимира.

У  численні краєвиди й жанрові сцени, виконані за 1845-1847рр. співробітництва в комісії, він вкладає багато особистого, своє бачення дійсності. Переважну більшість  малюнків характеризує єдність стилю,  передача  різноманітних станів природи. Акварелі  « Богданова  церква в Суботові»,  « Почаївська  Лавра з півдня» .    ( Слайд №9)

Творчі задуми Шевченка були раптово обірвані 1847р. Як члена таємної політичної антикріпосницької організації « Кирило – Мефодіївське т-во»,  його арештовано.  (Слайд№10,11)  Крім зошитів з крамольними поезіями, були конфісковані й малюнки. Альбом із київськими етюдами зник безслідно. Далі –  суворий присуд царя  Миколи 1: заборона писати й малювати. Але Шевченко й гадки не мав скоритися. І в Оренбурзі, і в Новопетровській фортеці біля Каспію продовжувалася його поетична  й мистецька творчість – підпільна, але повноцінна,  художньо досконала.

До найкращих пейзажів, створених на засланні, належить «Новопетровське укріплення з Хівинського шляху». Перед нами моторошна у своїй безмежності, позбавлена будь-яких ознак життя пустеля. Жодної травинки, деревця. Посеред цієї мертвої землі  на далекій горі видніються сліпучо-білі будиночки укріплення. Непривітність пейзажу відтворено блакитно-сірими та жовтуватими фарбами. Довга витягнута хмара, що простяглася над голою пустелею,  викликає тривожні, сумні передчуття.

На засланні з’являються малюнки з життя  й побуту казахів. Малюнок « Шевченко і байгуші» (жебраки), написаний 1855-1857рр., «Казашка Катя» та інші.  (Слайд №12)

Треба згадати, що Шевченко створив галерею портретів.

«Я начал рисовать акварельные портреты… Я больше придерживаюсь Соколова – Гау, мне нравится приторно- сладкий» (Т. Шевченко, «Художник»).

У роботах простежується прагнення Шевченка підкреслити гармонійну сутність людини, вияскравити її моральну, інтелектуальну й фізичну досконалість. У ній митець бачить лише прекрасне й велике.

 «Портрет невідомого» тривалий час вважався портретним зображенням українського письменника Є.П. Гребінки, і лише зовсім недавно завдяки детальному вивченню цього твору виявилося, що така його атрибуція помилкова. Невідомй зображений на портреті у фас, він сидить на стільці й уважно дивиться на глядача виразними, трохи сумовитими очима. Перед нами розумна, серйозна й разом з тим добра, чуйна людина. Це перший портрет Шевченка, на якому людину зображено в сидячій позі. Згодом така композиція в його портретній творчості набуде поширення. Цікавою деталлю, що урізноманітнює композицію портрета, є вишуканий жест опертої на спинку крісла руки, у якій портретований тримає чубук. Художник застосував у ньому різноманітні технічні прийоми: найдрібнішими мазками написані обличчя й рука, більш широкими й вільними – волосся, а ще ширшими, власне, витриманими різних світлотіньових граціях кольоровими площинами – одяг. Усе це надає образові необхідної життєвої переконливості.   ( Слайд №13)

           Із жіночих зображень наймастерніший портрет Катерини Абаж, у якому виражає виняткова чарівність створеного художником образу молодої жінки, граціозної, із цнотливим виразом обличчя. Особливої привабливості портретові надають легкі, прозорі, надзвичайно ніжні сріблясто-блакитні тони, у яких цей твір виконано.   (Слайд №14)

           Портрети Х. Вернера, А. Ускової, Л. Алексєєва, подружжя Бажанових створені на засланні. Вони характеризуються насамперед психологізмом. Усе чіткіше окреслюється потяг митця до типізації жанрового трактування образу.

         Однією з вершин є сепія «Казащка Катя» (1856 – 1857), у якій дано типовий образ дівчини в момент прозріння, усвіддомлення себе як представниці свого народу.

          І на засланні, і згодом у Петербурзі Тарас Григорович ніколи не повертався до замріяних осяйних облич, мерехтливої гри світла на фраках и комірцях, які були властиві його портретам до 1847 року. Основним виражальним засобом стає не колір, а лінія. Маска й соковита при роботі італійським олівцем та крейдою ( М. Щепкін, М. Максимович, М. Лазаревський, А. Олдрідж) чи, навпаки, легка, повітряна, кучерява в офортах.

Українська графіка не знала таких сильних, витончених, технічно досконалих портретистів, як Шевченко в останні роки свого життя.

         Особливе місце в портретній творчості Шевченка посідають автопортрети, у яких він зобразив себе в різні пори життя, у різних настроях і переживаннях, але неодмінно з глибоким щирим  самоаналізом. В атопортретах митця успіх періодів творчості – від юнака байронівського настрою й зовнішності (автопортрет 1840 р.), до вистражданого, але незламного чоловіка серед літ ( автопортрет 1861 р.) – криється велика сила типізації.

         Іншими жанрами  образотворчого мистецтва, у яких доробок Шевченка був досить вагомим, є історична композиція. Історичними джерелами навіяні багато малюнків, шкіців. Наприклад: «Арешт Пугачова», «Смерть Сократа».  ( Слайд №15)

         Привертає увагу досить самостійне образотворче прочитання митцем літературних сюжетів. Шевченко ілюстрував науково – популярні нариси М. Пульового «Історія Суворова» , виконував твори за мотивами поеми О. Пушкіна « Полтава», повісті М. Гоголя « Тарас Бульба» , трагедії Шекспіра «Король Лір» , роману Д. Дефо « Робінзон Крузо».   (Слайд №16)

Доробок Шевченка – величезне досягнення всієї української художньої культури. Завдяки великій праці він зумів передати в словесних і живописних творах свою палку любов до народу України й тривогу за її долю.   (Слайд №17)

 

Завантажити додаток 3 (із слайдами)